Школа майбутніх першачків

ЯК НАВЧИТИ МАЛЮКА ЦИФР

Дитині запам’ятати цифри зовсім не просто. Це відбувається тому, що малюк, у першу чергу, запам’ятовує те, що його вразило, зацікавило, потішило. А оскільки цифри для дитини – це щось абстрактне, не здатне викликати якісь емоції , то і запам’ятовувати їх набагато важче і, на думку малюка, зовсім не цікаво. З цієї причини деякі батьки відкладають вивчення цифр до самої школи, а цього робити у жодному разі не можна! Мозок малюка потрібно тренувати ще до школи, адже якщо дитина не мала жодного поняття про цифри, а у школі її одразу почали подавати багато матеріалу, то їй може бути надзвичайно важко. А це неминуче відіб’є охоту у малюка до навчання у подальшому.

Отже, щоб цього не трапилося, почніть знайомити дитину зі світом цифр вже зараз. Але не вимагайте від малюка негайних результатів, бавтеся з цифрами цікаво, невимушено і легко. Навіть поверхневе знайомство піде малюку на користь.

Крок перший. ПОЧНІТЬ ІЗ ЛІЧБИ

Оскільки цифри для дитини дещо абстрактне, то щоб їх запам’ятати, почніть із навчання малюка лічби. Хоча б до трьох чи п’яти.

Крок другий. ПОЯСНЕННЯ

Важливо, щоб дитина не просто заучувала і запам’ятовувала цифри, а й розуміла, що вони значать. Поясніть малюку, навіщо потрібно вміти рахувати у повсякденному житті, і підтримуйте це пояснення на прикладі. Коли йдете в магазин, розказуйте дитині, що треба вміти рахувати гроші, щоб придбати щось. Рахуйте разом, скільки речей вам потрібно придбати. «Нам треба морква, цибулька та капуста. Скільки продуктів нам потрібно купити?» Коли одягаєте малюка, запитуйте або пояснюйте, скільки шкарпеток йому потрібно надіти, коли накриваєте на стіл, скільки тарілочок поставити тощо. Покажіть, що лічба приносить користь, наприклад, порахувавши, ви знаєте, що вашій сім´ї потрібно тир банани – татові, мамі, дитині. Через такі наочні приклади малюк усвідомить, наскільки важливим є уміння рахувати. До речі, вдома ви можете гратися у той самий магазин, використовуючи замість грошей горішки, ґудзики або ж просто малювати казкові гроші.

Крок третій. РАХУЙТЕ СКРІЗЬ

«Беріть» лічбу із собою скрізь. Зовсім необов’язково вчитися лише за книжками і журналами. Рахуйте голубів, хмарки, машини, дітей, калюжі тощо.

Крок четвертий. ВИВЧЕННЯ ЦИФР

Коли дитина навчилася рахувати хоча б до п’яти, можна переходити до вивчення цифр. (Але всі вищезазначені практики не слід припиняти робити). Отут вже вам на допомогу прийдуть журнали, магнітні цифри малюнки із цифрами, віршики, кубики – головне, щоб цифри були в малюка перед очима.

Математичні обчислення сприяють підвищенню розумових здібностей дитини, розвивають її кмітливість, пам'ять і формують логічне мислення.

Як навчити дітей математики

Навчання дошкільника математики – це передусім не накопичення у нього математичних знань та елементарних уявлень про число, множину, геометричні фігури, лічбу, класифікацію, серіацію, вимірювання, орієнтування у просторі і часі , а формування логіко-математичної компетентності – тобто вміння застосовувати ці знання у повсякденному житті. Процес цей має бути неперервним, цілісним і наскрізним, тобто здійснюватися не лише на відповідних заняттях чи під час перебування дитини в дошкільному закладі, а повсякчас: вдома, на прогулянці, на відпочинку. Адже «математика» оточує нас повсюди. Це і має показати та пояснити дорослий малюку, зацікавлюючи його і підтримуючи стійкий інтерес до цієї захопливої, зовсім не «сухої» науки.

Велику роль у залученні малюка до світу математики, відіграють батьки. Звичайно, вихователь під час занять, індивідуальної роботи, спостережень, екскурсій, дидактичних та сюжетно-рольових ігор формує у дитини елементарні логіко-математичні знання, уявлення, вміння та навички, однак спонукати дитину до пізнання – це завдання найближчих їй людей, а до того ж чудова можливість поспілкуватись зі своїм малям.

МАТЕМАТИЧНІ ПОРАДИ НА ЩОДЕНЬ

НА ПРОГУЛЯНЦІ

На прогулянці звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть , щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння», нагадайте своєму маляті, як ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює »останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад: «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі…) чотири, чотири…» Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

У КІМНАТІ

Коли дитина просить, щоб ви почитали їх улюблену казочку, оповідання, віршик, перед тим ,як задовольнити її прохання, запропонувати їй знайти відповідну сторінку за номером (від1 до 10)

Якщо ви зібрались пересадити кімнатні квіти, запропонуйте дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один в один за принципом мотрійки .Можна також пропонувати викладати з них серіаційні ряди, групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.

Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе».Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви. Відвідуючи кафе свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

НА КУХНІ

Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування борщу моркви, буряка, картоплі, цибулі.

Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацю макарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти (згрупувати) їх за однією або двома ознаками.Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати, а також дрібну моторику та сенсорику.

Приготування вареників – цікава і захоплива справа, тож нехай ваш малюк допомагає їх ліпити, при цьому лічить, скільки він зробив сам, а скільки разом , скільки було до того, як він почав ліпити , і скільки стало. Обовязково відзначайте вклад дитини у спільну справу, не скупіться на похвалу.

Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу .Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання. За таким же принципом можете проводити гру «Магазин» ,тобто « купувати» у дитини певні продукти.

З чистих губок для миття посуду нехай дитина збудує будиночок, кораблик, або те, що їй заманеться. При цьому ставте умову – використовувати губки лише певного кольору або розміру. Якщо вдасться , то нехай сконструює кілька поверхів, а потім їх полічить. Так у малюка розвиватиметься вміння класифікувати, лічити, а також креативне мислення.

Пропонуйте маляті шукати на кухні предмети , схожі за формою на прості геометричні фігури, і називати їхнє місце розташування. Наприклад, «Мілка тарілка схожа на круг. Знаходиться на другій поличці зверху, в шухляді, біля чайника, під каструлею, справа від глибокої тарілки.» Це сприяє розвитку вміння орієнтуватися у просторі, закріплення уявлення про геометричні фігури, а також активізації у мовленні назв посуду.

В ПРИРОДІ

Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою, які за словами людей , приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизувати на нитку.

Можна полічити , хто знайшов більше камінчиків, порівняти, чиє намисто найдовше шляхом накладання одне на одне.

Цікаво буде оголосити конкурс на віднайдення найменшого чи найбільшого камінчика.

Камінчики, які мають незвичну форму, можна роз фарбувати фарбами, восковими олівцями.

Пропонуйте шукати камінці певної форми (схожі на трикутник, квадрат, круг) та групувати їх.

Малеча полюбляє кидати камінчики у воду. Позмагайтеся і покидайте їх на дальність : хто кинув далі а хто ближче.

З шишок, каштанів, камінців, листочків, гілочок попросіть дітей викласти якусь геометричну фігуру або інше зображення, порівняти , яких матеріалів використано більше.

Залучайте дітей до ігор «Скільки кроків до дерева?», «Який листочок більший?», «Виклади листочки за зростанням».

Під час спостережень за деревами спонукайте дитину лічити кроки до дерева (точний окомір), листочки на дереві, пташок, які прилетіли ч відлетіли. Для розвитку орієнтування у просторі запитуйте у малюка у який бік хилиться гілочка, коли дме вітер, - вправо чи вліво, хто живе на дереві а хто під ним.

Для розвитку вміння порівнювати за величиною пропонуйте такі завдання: знайти найвищий дуб, обійняти найтовстіше дерево, виміряти мотузкою товщину клена та прикласти до умовної мірки (лінійки), викласти з листочків велике і маленьке коло, найдовшу і найкоротшу доріжку, підійти до найнижчого і найвищого дерева.

Як бачите, розвивати логіко-математичне мислення вашого малюка – цікаво і цілком доступно у домашніх умовах. Крім того, всі наведені завдання сприяють формуванню не лише відповідних математичних вмінь, але й загальної життєвої компетентності дитини, розширюють її світогляд та закріплюють набуті знання з інших галузей.

Легко і просто в першому класі:

як адаптувати дитину до школи

Будь-які зміни в житті дитини — це стрес. Вони не обов’язково пов’язані з чимось поганим, проте це завжди адаптація. І саме від батьків залежатиме, як швидко і з якими емоціями дитина сприйме свій новий статус школяра. Тож віддаючи дитину в перший клас, батьки мають розуміти, що їхня підтримка та підготовка вкрай необхідні. І що від цього залежатиме адаптація маленького учня. Про все це розповідає дитячий психолог, гештальт-терапевт і мати двох синів Антоніна Оксанич.

Учитель — напарник

Дитині, яка щойно змінила свій статус на школяра, варто пояснити, що вчитель завжди допоможе. Тому не потрібно соромитися ставити їй чи йому запитання. З будь-якого питання, яке турбує, можна звертатися до вчителя: щодо роботи чи туалету, коли не зрозумів, куди піти, коли холодно чи хочеш пити — перепитай учителя, він завжди допоможе тобі, однак потрібно буде почекати.

Дитина має розуміти, що вчитель — один на клас, а дітей багато. Тому задовольнити одночасно всіх він/вона не може. Потрібно трішки зачекати своєї черги. Але важливо поселити в голові дитини думку, що з будь-якого приводу вона має звернутися саме до вчителя.

Образ учителя має бути позитивним

Часто батьки не зовсім погоджуються з діями чи правилами, якими керується вчитель у своїх діях. Та ніколи не можна обговорювати з негативної сторони вчинки вчителя чи його поведінку. Адже дитина не завжди вловлює суть розмови і може помилково сформувати загальне негативне враження не лише про вчителя, а й про школу загалом.

Школяр — це круто

Щоб пришвидшити процес адаптації, варто обговорити з дитиною, чим саме відрізняється школа від садочка. Школяр — це інший статус для дитини. Поясніть: «Ти подорослішав, і тепер ти в статусі школяра. Це дуже круто! Тепер тебе навчатимуть писати і читати, тому необхідно буде трохи довше сидіти за партою, проте це не на цілий день! І вже з обіду ти матимеш вільний час для інших улюблених справ».

Якщо знаєте, що найближчим часом плануються екскурсії, покажіть школу з позитивної сторони: тепер діти всі разом їздитимуть на екскурсії і пізнаватимуть світ навколо. Поясніть, що в самій школі дітки менше граються, зате навчаються лише півдня.

Важливість довірливих стосунків

Найважливіше в цей час — закріпити довірливі стосунки між дитиною і батьками. Це означає, що кожного дня дитина та батьки мають поговорити про те, як минув день у школі. Важливо: ця розмова не повинна мати вигляд допиту чи тотального контролю — запитання варто ставити зі спокійною інтонацією з нотками цікавості.

Під час цієї розмови ми в жодному разі не засуджуємо дитину за її почуття чи страхи. Дорослим варто більше слухати, ніж говорити — використати техніку активного слухання. Слід почути дитину й вибудувати зворотний зв’язок.

Якщо дитина, наприклад, прийшла і сказала, що їй було страшно, не потрібно радити їй що робити. А тим паче — казати щось на кшталт: «Та ти чого, це ж зовсім не страшно!» Просто поставте їй більше уточнювальних запитань. Спочатку поверніть емоцію дитини, скажіть: «Я розумію, тобі було страшно», а далі ставте уточнювальні запитання: «Як гадаєш, чому це сталося?», «А як ти думаєш, як можна вирішити ситуацію, що склалася?»

Не давайте дитині готових рішень, не пропонуйте поради, адже вона має навчитися вирішувати самостійно.

У 7 років дитина вже сама знає тисячі рішень ситуацій, краще вислухайте її і підбадьорте. Зараз найкращий час для батьків: із позиції контролю варто перейти на позицію людини, яка підтримує та вислуховує. Якщо дитина не хоче розповідати про школу, це означає, що потрібно знайти ключик, щоб дитина відкрилася. Можна застосувати такі фрази, які викличуть дитину на діалог: «Що тобі найбільше сподобалося в школі?» і «Що тобі найменше сподобалося сьогодні?», «Із ким ти сьогодні подружився?»

Або спробуйте знайти точку входу в розмову, граючи разом у гру «Якого кольору в тебе сьогодні настрій?» Батьки можуть почати самі й назвати колір, з яким асоціюють сьогоднішній день, і розповісти чому. А коли черга дійде до дитини і вона назве свій колір, запитати її, а що саме цей колір для неї означає.

Учитель — ключова фігура

Батьки формують самооцінку дитини до 7 років — це позитивне або негативне ставлення до себе. А вчитель формує соціальну оцінку — тобто, яка дитина в колективі: кмітлива, швидка, занудна, смішна, конфліктна чи неконфліктна.

Для дитини перший учитель є дуже великим авторитетом, тому важливо, яким цей учитель буде. У дитини є певна ідеалізація. Тому якщо вчитель починає формувати негативну самооцінку дитини, критикує привселюдно чи принижує особистість («Ти ледар! Подивись на себе…»), батьки мають переговорити з учителем.

Поведінку і вчинки критикувати можна, переходити на особистості — ні! Якщо ж учитель повірив у дитину та зміг надихнути її в перші роки навчання — це позитивно відіб’ється на всьому подальшому житті дитини.

Тому навіть якщо вчитель має якісь претензії до поведінки чи успішності вашої дитини і розповідає вам про це, то навіть якщо вам справді соромно за дії дитини, не перекладайте це на школяра. Зупиніться й спробуйте зрозуміти дитину. Адже за поганою поведінкою стовідсотково стоїть якась проблема: чи то брак підтримки вдома чи в класі, можливо, її цькують у школі, або вона надзвичайно боїться.

Місточки довіри і підтримки

Пишіть своїй дитині листівочки і кладіть непомітно в портфель чи кишеню. Прості фрази або схеми типу «Я люблю тебе», «Привіт», «Гарного дня» — будуть приємним сюрпризом для юного школяра та нагадають про близькість батьків. Придбайте чи зробіть символічний амулет для дитини від мами і тата і разом вигадайте історію. Щоразу, як дитина сумуватиме за батьками в школі, вона зможе діставати амулет й одразу відчуватиме їх поруч.

Покладіть дитині із собою улюблене печиво чи щось смачненьке, що нагадуватиме дитині в школі, як сильно про неї піклуються батьки. Якщо правила школи не забороняють, дайте дитині із собою годинник-телефон (тільки попередньо навчіть ним користуватися). У такий спосіб ви зможете обмінюватися сердечками, аудіоповідомленнями, а дитина буде певна, що за потреби легко зв’яжеться з батьками.

Підтримайте бажання дитини дружити з іншими однокласниками поза школою. Так вона матиме ще одну точку опори крім учителя. А також підтримку в школі від найкращого друга.